Українські народні казки

Сказка «Колосок»

Колосок

Жили-были два мышонка, Круть и Верть, да петушок Голосистое Горлышко. Мышата только и знали, что пели да плясали, крутились да вертелись. А петушок чуть свет поднимался, сперва всех песней будил, а потом принимался за работу.

Вот однажды подметал петушок двор и видит на земле пшеничный колосок.

— Круть, Верть, — позвал петушок, — глядите, что я нашёл!

Прибежали мышата и говорят:

— Нужно его обмолотить.

— А кто будет молотить? — спросил петушок.

— Только не я!-закричал один.

— Только не я!-закричал другой.

— Ладно,-сказал петушок, — я обмолочу.

И принялся за работу. А мышата стали играть в лапту.

Кончил петушок молотить и крикнул:

— Эй, Круть, эй, Верть, глядите, сколько я зерна намолотил!

Прибежали мышата и запищали в один голос:

— Теперь нужно зерно на мельницу нести, муки намолоть!

— А кто понесёт? — спросил петушок.

— Только не я!-закричал Круть.

— Только не я!- закричал Верть.

— Ладно,-сказал петушок, — я снесу зерно на мельницу.

Взвалил себе на плечи мешок и пошёл. А мышата тем временем затеяли чехарду. Друг через друга прыгают, веселятся.

Вернулся петушок с мельницы, опять зовёт мышат:

— Сюда, Круть, сюда. Верть! Я муку принёс.

Прибежали мышата, смотрят, не нахвалятся:

— Ай да петушок! Ай да молодец! Теперь нужно тесто замесить да пироги печь.

— Кто будет месить? — спросил петушок. А мышата опять своё.

— Только не я!-запищал Круть.

— Только не я!-запищал Верть.

Подумал, подумал петушок и говорит:

— Видно, мне придётся.

Замесил он тесто, натаскал дров, затопил печь. А как печь истопилась, посадил в неё пироги. Мышата тоже времени не теряют: песни поют, пляшут. Испеклись пироги, петушок их вынул, выложил на стол, а мышата тут как тут. И звать их не пришлось.

— Ох и проголодался я! — пищит Круть.

— Ох и есть хочется! — пищит Верть.

И за стол сели.

А петушок им говорит:

— Подождите, подождите! Вы мне сперва скажите, кто нашёл колосок.

— Ты нашёл! — громко закричали мышата.

— А кто колосок обмолотил? — снова спросил петушок.

— Ты обмолотил! — потише сказали оба.

— А кто зерно на мельницу носил?

— Тоже ты, — совсем тихо ответили Круть и Верть.

— А тесто кто месил? Дрова носил? Печь топил? Пироги кто пёк?

— Всё ты. Всё ты, — чуть слышно пропищали мышата.

— А вы что делали?

Что сказать в ответ? И сказать нечего. Стали Круть и Верть вылезать из-за стола, а петушок их не удерживает. Не за что таких лодырей и лентяев пирогами угощать.

Сказка «Колосок», читать текст онлайн на нашем сайте бесплатно.

Про що розповідають і чого вчать українські народні казки

Важка доля українського народу відобразилась у сюжетах народних казок. Українцям дуже часто доводилось боронити свої землі від чужинців-загарбників – ця боротьба знайшла своє відображення у казках, притчах та легендах. Часто українські народні казки розповідають про могутніх богатирів таких як Котигорошко чи Кирило Кожумяка – захисників рідної землі. Вони не тільки захищають своїх рідних від ворогів, багатоголових зміїв та інших істот, що уособлюють зло, а й у багатьох випадках наділені іншими благородними рисами – є кавалерами по відношенню до жінок, поважають батьків та старших, прислухаються до їхніх порад, люблять дітей.

Дуже часто у казкового героя є вірний супутник – кінь. Це також віддзеркалення реального життя – цим тваринам відводилась дуже важлива роль, їх любили і доглядали за ними, оскільки від коня в критичні моменти залежало життя його власника. Ці тварини також були незамінними помічниками у господарстві.

Українські казки описують життя простого народу, проблеми, з якими стикались люди та як їх вирішували, добро і зло, кохання та відданість.

Українська казка – це величезне джерело досвіду і мудрості попередніх поколінь, що дійшло до нас у письмовому вигляді. Казки будуть цікавими та повчальними як для дітей так і дорослих. Народна казка є актуальною і для нашого часу.

Читати українькі народні казки ви зможете у цьому розділі нашої бібліотеки.

3 основні особливості українських народних казок

Однією з особливостей самих давніх українських народних казок, а це казки про тварин, є їх алегоричність. Через образи тварин, добре знайомих дитині песиків, котиків, мишей, птахів відображаються картини людського життя. Персонажі народних казок поводять себе як люди: розмовляють, сваряться, лінуються, ходять один до одного в гості (казка «Лисичка і Журавель»), вихваляються своїми здібностями і ображають інших (казка «Їжак та Заєць»), допомагають один одному в біді (казка «Сірко»), оббріхують та обманюють один одного (казки: «Коза-Дереза», «Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат») і т. д. Тобто, в цих казках тварини наділені не характерними для них рисами. І, якщо, уважний читач буде акцентувати увагу дитини на цьому, це може надалі розвивати дитячу уяву і спонукати до створення своїх індивідуальних образів і наділяти їх своїми індивідуальними рисами і це вже, можливо, маленький, але крок до креативного мислення.
Ще однією особливістю української народної казки є відсутність в ній детальних описів зовнішності головних героїв, якщо дід – то, максимум, що ми про нього дізнаємося, що в нього сива борода до пояса, або на ногах червоні чоботи, якщо це дівчина – то ясна, як зоря. І тут величезний простір для фантазії як читача, так і слухача, це ще один крок до креативності.
Третьою характерною рисою української казки, є її побудова на основі діалогів. Це дає можливість оповідачу, міняючи інтонації і тональність, робити свою розповідь більш яскравою і насиченою

Батькам, які уважно читають ці історії, це допоможе навчити своїх дітей чітко висловлюватись, керувати своїм голосом, придумувати свої репліки і, таким чином, розвивати свої комунікативні і креативні здібності.

У дитинстві, читаючи або слухаючи казкову розповідь, ми не замислюємся над глибоким змістом, який вкладали у неї її творці. І лише з віком починаємо розуміти, що українські казки – це перш за все наші великі вчителі. Вони створювалися таким чином, щоб донести певну ідею, закладену в сюжеті, народну мудрість, засновану на багатовіковому досвіді

Якщо уважно читати українські казки, можна зрозуміти, що це не просто розповіді розважального змісту. Кожна з них обов’язково містить щось повчальне, а тому справедливим буде стверджувати, що ці історії спочатку виховують, а вже потім розважають

В українських казках найбільшою цінністю є Людина і її добрі вчинки. Тому у всіх казкових історіях добро завжди перемагає зло. За допомогою казки з давніх-давен виховувалась любов до рідної землі, рідного дому, до батьків, братів і сестер, до предків, а через них – до всього народу і до Батьківщини в цілому. Крім того, казки допомагають виховувати любов до рідної мови, до її краси та милозвучності.

Читати українські казки про тварин, чарівні казки про богатирів та героїв та соціально-побутові казки.